вул. Артема, 12, оф. 6, Київ, Україна
+38 044 272-44-87
+38 044 272-60-06
Новости компании

10.05.2012

В українських школах впроваджуватимуться «живі стандарти» профілактичної освіти

5 квітня 2012 року у Києві відбулася Всеукраїнська нарада про стан виконання освітнім сектором Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД у 2009-2011 роках та презентація нових проектів Європейського Союзу і Глобального Фонду. Організаторами заходу виступили Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, громадська організація «Дитячий фонд Здоров’я через освіту» за підтримки Європейського Союзу.

08.05.2012

У 2011–2015 рр. у Києві реалізовуватиметься програма «Здоров’я через освіту»

Про це 7 лютого 2011 р. під час апаратної наради в Київській міській державній адміністрації розповіла Віра Горюнова, начальник Головного управління освіти і науки.

23.04.2012

«Живі стандарти» за півмільйона євро

Профілактика ВІЛ-інфекції в українських школах буде на якісно новому рівні. «Секс-просвіта» жодним чином не суперечить шануванню традиційних сімейних цінностей, а віра в бога не виключає використання презервативів.
Еще

«Живі стандарти» за півмільйона євро

ЗМІ вже розповідали про те, як в освітньому секторі виконується Загальнодержавна програма з профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Під час Всеукраїнської наради, де прозвучала ця інформація, було презентовано новий проект «Живі стандарти превентивної освіти. Інституалізація кращого досвіду», на реалізацію якого Європейський Союз виділив 500 тисяч євро.

Якщо точніше, то йдеться про кіль­ка проектів Європейської Комісії та Глобального Фонду, зібраних під одним «дахом» і об’єднаних спіль­ною назвою. В рамках «Живих стан­дартів» буде обрано 400 пілотних шкіл, в яких протягом двох років профілак­тика ВІЛ-інфекції впроваджуватиметь­ся на якісно новому і до того ж достат­ньо профінансованому рівні. Після чого цей досвід пошириться на всі україн­ські школи.

НІЧОГО НОВОГО, ОКРІМ ГРОШЕЙ

Про те, що саме передбачають «Живі стандарти», коли і як їх будуть вводити, ми запитали в координатора проектів ГО «Дитячий фонд здоров’я через освіту», голову правління Всеукраїнської спілки вчителів і тренерів «ВСЕСВІТ» Володи­мира Пономаренка.

— «Живі стандарти» — це загальна назва для всіх цих проектів, — відповів Володимир Степанович. — Це умовна, образна назва — аби зрозуміти, що це не тільки сукупність вимог, викладена на папері, а й та жива модель, на яку мож­на подивитися в реальності, в конкрет­них школах. Стандарти передбачають­ся двох типів: для навчальних закладів і для інститутів післядипломної освіти вчителів. У першому випадку акцент ро­биться на те, як навчальний заклад ор­ганізовує роботу, на зв’язки з батька­ми і підтримку освіти, спрямованої на формування здорового способу життя, безпечної життєдіяльності та відповід­ної поведінки. Серед вимог стандартів є й обов’язково навчені вчителі — на всіх ступенях освіти — основ здоров’я та факультативних курсів, які є в школі. Окрім того, це й навчений завуч, тоб­то заступник директора з виховної ро­боти — для організації всього середо­вища. Це означає, що він має пройти підготовку з універсальних заходів без­пеки, на випадок, якщо в школі навча­ються ВІЛ-позитивні діти.

— Що охоплюють універсальні заходи безпеки?

— Це дії, спрямовані на викорінення і заборону насильства, просвіта і профі­лактика на робочих місцях, у педагогіч­них колективах. Це вміння надати еле­ментарні відомості, знання про шляхи передачі й захисту від ВІЛ-інфекції, а також формування толерантного став­лення до ВІЛ-позитивних. Тобто вміння будувати стосунки, проводити батьків­ські збори у формі тренінгів. Акцен­туватися буде і на тому, щоб, скажімо, факультативний курс профілактичного спрямування був обов’язковим у шкіль­ному розкладі, а викладатиме предмет лише той, хто пройшов підготовку. Крім того, треба, аби в школах активно пра­цювали молодіжні лідери.

— А щодо інститутів післядипломної освіти?

— Справа в тім, що кожен інститут ви­користовує свою модель навчання — хто за тиждень теорії, хто за три дні з подаль­шою триденною практикою. Але якими різними не були б способи навчання, су­купність того, що має знати і вміти вчи­тель, який пройшов навчання, теж по­винна вкладатися в ці стандарти. Тобто йому треба знати зміст кожної темати­ки, вміти моделювати уроки. До того ж він має розвинути в собі певні тренерські навички, оскільки форма роботи є інтер­активною. І ще ціла сукупність критері­їв, за якими можна визначити, чи готова людина читати цей предмет у школі. Вся ресурсна база, навчально-методична літе­ратура буде розподілятися на інститути, вони проводитимуть навчання, викорис­товуючи ці матеріали і забезпечуючи вчи­телів усім, що їм знадобиться для роботи.

Оце і є зміст стандартів. Отже, вони спрямовані як на підготовку вчителів, так і на навчання у школах, і на побу­дування взаємин з батьками.

— Коли запускатиметься проект?

— У вересні цього року. Але багато що вже реалізовано. Нічого абсолют­но нового тут немає. Просто все тре­ба систематизувати і додати адміністра­тивний імпульс. І, звичайно, матеріальну складову.

— На що конкретно витрачатимуться кошти Євросоюзу?

— На друк посібників для вчителів і управлінців, на інформаційно-просвіт­ницьку літературу — це 600 тисяч адвокаційних матеріалів (плакати і видання для кожної школи), на створення і функ­ціонування інтернет-порталу, на прове­дення всіх тренінгів, і, зрештою, на за­безпечення 400 експериментальних шкіл бібліотеками з факультативних курсів.

— Як визначатимуться ці школи?

— Питання поки що відкрите, бу­демо думати, за якими критеріями їх добирати. Але кожна з пілотних шкіл зобов’язана буде протягом двох років досягти відповідних результатів.

ДЕЩО ПРО ЦІННОСТІ

Під час наради йшлося і про необхід­ність посилення адвокаційної роботи — особливо серед батьків. У перекладі люд­ською мовою це означає, що батькам, не сподіваючись на їх високу свідомість і блискучий інтелект, треба без утоми розповідати про те, якою насправді важ­ливою для здоров’я їх дітей є превен­тивна освіта в школі. Нині це роби­ти значно простіше, ніж 8 — 10 років тому, коли предмет «Основи здоров’я» лише впроваджувався в начальних кла­сах. За словами керівника Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОНмолодьспорту Олега Єреська, ще в2004 році більшість батьків доново­го предмета були налаштовані досить скептично. «Навіщо нам ті «Основи здоров’я»? — говорили вони.— Дайте нам краще додатково іноземну мову чи математику». Втім, у 2007 — 2008 роках ситуація кардинально змінилася. Наста­ло велике просвітління: корисний пред­мет підтримали понад90 % батьків. Але народна мудрість недаремно говорить: у сім’ї не без виродка. Останнім часом надто голосно заявляють про себе так звані батьківські громадські організації, які в гонитві за «традиційними сімейни­ми цінностями» і «збереженням цнот­ливості», а по суті, маніпулюючи гро­мадською думкою, намагаються звести нанівець усі досягнення в сфері превен­тивної освіти, всі зусилля освітян, спря­мовані на профілактику ВІЛ/СНІДУ в навчальних закладах. І паплюжать чес­ні імена достойних людей. Наприклад, є така громадська організація — Пра­вославний батьківський комітет Укра­їни. Його члени називають шкільний курс «Основи здоров’я», який уже ти­сячу разів довів свою ефективність і був високо оцінений на міжнародному рів­ні,— знаєте як? «Насильницьким роз­бещенням дітей у школах». «Уроками секс-просвіти, які незворотньо калічать психіку дитини». Пишуть протести до різних інстанцій, виступають із заявами по телебаченню. І не розуміють простих, здавалося б, речей: «секс-просвіта» жод­ним чином не суперечить шануванню сі­мейних цінностей, а віра в Бога не ви­ключає використання презервативів. А як знання правил особистої безпеки та інші корисні навички можуть заважа­ти збереженню цнотливості — то взагалі велика загадка.

— Переконувати цих людей намага­лися, — зітхає Олег Єресько.— Крім звинувачень узагалі вже невідомо в чому, почути хоч якийсь конструктив не довелося. Зрозуміло, що з будь-якого, навіть найгеніальнішого твору можна витягти шматок, і, відірвавши його від контексту, переконати, що цей твір є найрозбещенішим з усіх відомих. Тому нам лишається інший шлях — концен­трація наших зусиль на адвокаційній ді­яльності, роботі з батьками. Будь-який учитель на батьківських зборах може показати цей підручник і довести, що в ньому немає нічого крамольного. Бо мета цих підручників — навчити дити­ну, прищепити навички відповідальної поведінки і вміння приймати виважені рішення щодо своєї поведінки і своєї відповідальності. Це і вміння переходи­ти дорогу, і правильно поводитися, коли залишаєшся один вдома, якщо виника­ють якісь нестандартні ситуації. Там є і телефони рятувальних служб, і звісно, відомості про шляхи зараження й мож­ливі ризики ВІЛ/СНІДу. Безумовно, вра­ховуючи вікові особливості школярів.

Між іншим, непоганою ілюстрацією для роз’яснювальної роботи серед бать­ків, деяких учителів і управлінців, які не усвідомлюють важливості профілактич­ної освіти в Україні, є досвід її успіш­ного впровадження в країнах, значно «просунутіших» у цих питаннях, ніж, на жаль, ми. За інформацією регіонального радника ЮНЕСКО з питань ВІЛ/СНІДу в країнах Східної Європи і Центральної Азії Тіграна Єпояна, скажімо, Фінлян­дія за 20 років існування обов’язкової превентивної освіти досягла значних ре­зультатів — зниження захворюваності. Коли у 90-х роках цей профілактичний курс із обов’язкової дисципліни пере­творився на факультатив, показники здоров’я й поведінки фінської молоді одразу значно погіршилися.

А ось ще один приклад. Дослідження вартості та ефективності профілактич­ної освіти в Естонії показало: витрачені за 9 років 5,6 мільйона доларів окупи­лися, бо за цей період вдалося змен­шити кількість абортів серед підлітків 15 — 19 років на 45 % і знизити захво­рюваність на ВІЛ/СНІД на 96 % (близь­ко 2 тисяч випадків). При цьому в кра­їні створювалися й працювали медичні та консультаційні служби для підлітків і молоді. Хоча Естонія — не Україна. І за розміром, і за менталітетом. Але від­сотки вражають, правда?.. Всім нам — батькам насамперед — про таке поки що тільки мріяти. А ще — дякувати благо­дійникам за допомогу. І, зрозуміло,са­мим щось таки робити в цьому напря­мі. Принаймні не заважати.

ДО РЕЧІ

Досвід МОНмолодьспорту України у сфері профілактики ВІЛ-інфікування серед учнівської молоді було презентовано і високо оцінено на Регіональній конференції «Підвищення ефективності про­філактичних програм для підлітків та молоді в країнах Центральної Азії та Східної Європи» (Ал­мати, 2011). Учасники конференції особливо відзначили досягнення України в упровадженні про­філактичних програм, зокрема введення в початковій і основній школах обов’язкового навчального предмета «Основи здоров’я», його якісне навчально-методичне забезпечення і впровадження моніторингових досліджень щодо ефективності профілактичної освіти.

 


Довідка

Торік більше половини випадків заражень серед молоді 15 – 24 років сталися через незахищені гетеросексуальні контакти. Серед молодих чоловіків — 57 %, серед дівчат і мо­лодих жінок — 89 %. І лише 17 % заразили­ся внаслідок користування брудними шпри­цами для вживання наркотиків.

За результатами соціологічних досліджень, відсоток молодих людей 15 – 24 років, які правильно визначають шляхи запобігання ста­тевій передачі ВІЛ-інфекції, становить 39,9 %.

Наталія КУЛИК, «Освіта України» № 17

ЗМІ вже розповідали про те, як в освітньому секторі виконується Загальнодержавна програма з профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Під час Всеукраїнської наради, де прозвучала ця інформація, було презентовано новий проект