 |
Роздуми про мир у дні війни |
14.12.2016 р.
БУТИ ЛЮДИНОЮ («ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ»)
«Можливо в цьому світі ти – лише людина…
Але для когось ти – весь світ»
(Г. Кісінджер)
Кажуть, що коли людина народжується, на небі з’являється нова зірка, а коли помирає – то зірка згасає. Красива легенда відображає наше не завжди усвідомлюване відчуття єдності, взаємопов’язаності з тим неймовірним, таємничим, приголомшливим і непізнаваним явищем, ім’я якому – Всесвіт.
Людина на землі постає мікроскопічною самотньою піщинкою у безкінечності далеких зоряних світів. Важко усвідомлювати себе такою маленькою і безпомічно-залежною від влади світу, що нас оточує.
Свою важливість, неповторність і унікальність ми можемо побачити лише в очах іншої людини, відчуваючи її тепло, ніжність, любов своїм серцем і душею…
Бо людиною нас робить не лише розум, інтелект, вміння пізнавати себе і світ, але й потужна енергія любові до цього світу, непередаване зачарування дивовижними проявами, радощами, красотами життя.
І приходимо ми в цей світ ще й для того, щоби серед багатьох знайти свою, рідну душу – кохану людину, друга, однодумця.
Коли тебе розуміють і приймають безумовно, коли твоє існування радує і турбує когось іншого, тоді життя наповнюється сенсом, стає цінним саме по собі.
Таке життя хочеться примножувати і продовжувати, створювати навколо світ добра, миру, краси і радості.
Для наших рідних і близьких. Для дітей. Для всіх людей.
Бо то є велика наука – жити разом на одній планеті. І зуміти зберегти. І себе, і її, нашу планету.
_________________________________________________________
29.11.2016 р.
НАШІ МРІЇ (“ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ”)
“ Якщо ви мрієте про щось –
значить ви можете це зробити.”
(У. Дісней)
Мрії – це наші плани, це вічне дитяче бажання зазирнути «за обрій», побачити там своє майбутнє. І зрозуміло – найкраще, найпрекрасніше майбутнє.
Діти особливо нестримні та відчайдушні у своїх мріях. Саме ця їхня здатність наповнює кожне юне життя радістю і надією на звершення, досягнення чогось надзвичайно бажаного і важливого.
Сьогодні для нас, як ніколи, життєво необхідним є здійснення одного спільного бажання – миру на нашій землі.
Досягнути цього ми можемо лише разом, «усім миром». Дорослі і діти.
Навчаючись розуміти, поважати, жити один з одним, з самим собою, зі світом. Виховуючи і плекаючи людське в людині.
Намагаючись жити разом у взаєморозумінні та злагоді.
Адже саме від нас, людей, залежить і продовження життя на землі і існування самої планети.
Для того, щоб мрії збувалися, - життя має продовжуватися.
Хочеться надіятися, що і наш проект «Вчимося жити разом» також буде продовжуватися: і в освіті і в житті. Наразі вже зрозуміло, що проект відбувся. І, зважаючи на реакції всіх учасників, - вчителів, учнів, батьків, - є дуже важливим, потрібним, своєчасним.
Тому – будемо мріяти.
Адже мрії – здійснюються!..
_________________________________________________________
24.10.2016 р.
ДІТИ ПОВИННІ ЖИТИ У СВІТІ КРАСИ, ГРИ...(“ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ”)
“Діти повинні жити у світі краси, гри, казки,
музики, малюнка, фантазії, творчості”
(Василь Сухомлинський)
Важко не погодитися з відомим педагогом. Особливо, коли це стосується найменших. Наших дошкільників.
Проект “Вчимося жити разом” вступив у завершальну стадію - підготовки та впровадження програми у дошкільних навчальних закладах.
Відбулися навчання обласних координаторів-тренерів у Києві (03.10-07.10.2016р.)
Пройшли у кількох регіонах триденні курси-тренінги у нашій Дніпропетровській області для вихователів ДНЗ.
Перше, що стало зрозуміло: наші вихователі особливо потребують уваги та підтримки. І саме вони надзвичайно відкриті для всього нового, креативного, цікавого і реально потрібного дітям.
Тренінгові заняття, заповнені іграми, творчими завданнями, сюжетними сценками, театралізованими дійствами, руханками, взаємоспілкуванням легко плітаються у загальну канву щоденного розкладу життєдіяльності ДНЗ. Додамо ще змістовні, яскраві методичні посібники, програми проекту “Вчимося жити разом”, які одержали на курсах вихователі, і картина майже повного щастя і радості вже вимальовується: натхненні працівники готові впроваджувати, проводити заняття ще навіть до завершення курсів!..
Так самовіддача дорогого стоїть. І безумовно, слід більш широко долучати категорію педагогів дошкільної освіти до всіх діючих проектів. Адже саме з дитинства закладаються всі найважливіші людські чесноти, формуються навички взаємодії, уміння спілкуватися, мирно, дружньо жити разом.
_________________________________________________________
23.09.2016 р.
МАЛЕНЬКИМИ КРОКАМИ ДО КІНЦЕВОЇ МЕТИ (“ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ”)
“Научи меня искусству маленьких шагов...”
(Антуан де Сент-Екзюпері)
Молитва, що була написана А. де С.-Екзюпері в один з найтяжчих періодів його життя, нагадує нам про дуже важливі речі. Про швидкоплинність часу та вміння ним розпоряджатися. Про роль розуму і серця у нашому життя. Про те, як важливо знати правду і відстоювати її. Про те, як любов, дружба і терпіння допомагають нам долоти всі перепони та проблеми. І як необхідно пам’ятати про себе самого, потреби свого внутрішнього світу, та реально розуміти, як допомагає нам вміння обирати саме те, чого ми дійсно потребуємо, і те, що є справжньою цінністю...
Власне Екзюпері навчає нас мистецтву правильно жити і йти до цієї мети щоденно маленькими, але невідворотніми кроками.
Наш проект “Вчимося жити разом” також набирає обертів і вже закрутилася ціла низка послідовних і паралельних процесів безпосередньо у освітніх закладах області, що дає нам вже право сказати: почалося!..
Почалося все і майже одразу: одержання методичного забезпечення проекту; консультування керівництва та педагогів базових закладів; проведення курсів з новими групами освітян; реєстрація та он-лайн тестування учнів та вчителів; корекція навчально-тематичного планування на 1 семестр, визначення моніторингових класів від області та розсилання анкет зворотнього зв’язку; перші уроки-тренінги за програмою проекту і перші емоційні реакції вчителів і учнів (слава Богу, - позитивні!)... І т.д. і т.п..
Наші маленькі кроки увінчалися першими маленькими успіхами.
Що ж - працюємо далі. Працюємо разом.
_________________________________________________________
2.07.2016 р.
«ОСНОВИ ЗДОРОВ’Я»: ПРЕДМЕТ, ЩО НАВЧАЄ ЖИТТЄВИМ КОМПЕТЕНЦІЯМ ТА НАВИЧКАМ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я І ЖИТТЯ («ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ»)
В.Сухомлинський вважав, що головна причина відставання у 85% усіх невстигаючих школярів, – не знання чи незадовільна робота на уроках або вдома, – а поганий стан здоров’я, якесь захворювання чи нездужання дітей. Можна посперечатися щодо відсотків з відомим педагогом, але факт залишається фактом: доведено, що дійсно здоров’я серйозно впливає на ефективність і навчання і праці і успішну реалізацію в усіх сферах життя, у т.ч. на створення здорової сім’ї, народження дітей тощо.
Введення у 1-9-х класах шкіл обов’язкового предмету «Основи здоров’я» було великим проривом у вирішенні глобальної проблеми стану здоров’я підростаючого покоління у нашій країні. Це визнали і авторитетні міжнародні організації, особливо підкреслюючи цінність введення предмету у «зв’язці» з освітньою технологією виховання та навчання на основі розвитку життєвих навичок (ООЖН). В епоху інформаційних технологій навчання саме життєвим компетенціям є тією основою, що буде забезпечувати високий рівень і самостійності і адаптивності особистості у мінливому, непередбачуваному світі, де знання, інформацію можна отримати з дуже багатьох джерел, а от вміння навчатися (професію можливо доведеться змінювати кілька разів за життя), спілкуватися, вирішувати проблеми, будувати продуктивні стосунки, ефективно співпрацювати тощо можна отримати лише у сім’ї або школі, тобто у системах «вчитель-учень», «учень-учень».
«Основи здоров’я» має бути і уроком здоров’я, розвантаження учнів і своєрідним життєвим практикумом, де школярі у формі діяльнісного (тренінгового) навчання оволодівать необхідними психо-соціальними навичками та здоровим і безпечним способом життя. Моніторингові дослідження показують, що вже є позитивні результати від впровадження предмету: підвищилися показники знань про здоров’я та безпеку у школярів, змінилося на краще ставлення до здоров’я та здорового способу життя, реально знизилися кількість дітей-підлітків, що вживають наркотики, алкогольні напої, тютюн. Важливо також, що предмет «Основи здоров’я» підтримують 96% батьків. Також ціла армія педагогів – спеціалістів нового покоління – вчителів основ здоров’я підготовлена на курсах-тренінгах на основі ефективної інноваційної технології «освіта на основі розвитку життєвих навичок».
Все це дає нам підстави вважати, що обов’язковий предмет «Основи здоров’я» має залишатися неодмінною складовою шкільного навчального плану 1-9-х класів та продовжувати почату важливу справу щодо оздоровлення та соціалізації підростаючого покоління. Цьому також допоможе і програма проекту «Вчимося жити разом», що запланована для впровадження у 1-10 класах базових навчальних закладів з 1 вересня 2016 року, зокрема через предмет-носій «Основи здоров’я».
_________________________________________________________
31.05.2016 р.
НАША НАДІЯ (“ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ”)
Коли надія, бажання усієї країни нарешті здійснюється, приходить усвідомлення й реальне відчуття того, що сила духу однієї людини та підтримка, намагання багатьох можуть зрушити з місця навіть такі залізобетонні аморальні системи як путінська Росія.
Надія на свободі!.. Надія - в Україні!!!
Звучить майже символічно і пророче.
Дати надію всім нашим дітям на кращу долю, на життя у власній заможній державі, на успішну реалізацію і безпеку, - напевно першочергове завдання для нас, дорослих. Навчитися нам усім і навчити наших дітей жити разом, жити в мирі і не втрачати надії. Ніколи. І ні за яких обставин.
Такий приклад Україна сьогодні демонструє світові. І це позиція, гідна поваги, підтримки та наслідування.
Ми - молода держава, але з багатовіковою мрією про свободу, про вільну “сродну працю” на рідній землі. І сьогодні ми відстоюємо це своє право. Заради наших дітей і Батьківщини. Заради всіх нас. Заради мирного життя кожного на планеті.
І це мудрість - вміти жити разом. Мудрість, якої ми, українці, так прагнемо.
_________________________________________________________
15.04.2016 р.
КРАСА, ЩО ВРЯТУЄ І СВІТ І МИР (“ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ”)
“Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими!”
(Ліна Костенко)
Відомий вислів, що краса врятує світ, набуває нового сенсу і звучання в устах Ліни Костенко і в сьогоднішіх реаліях нашого життя.
Краса, безумовно, облагороджуюче впливає на людину. Але за умови розуміння, відчуття краси самою людиною, і ціннісного ставлення до неї. З цим, схоже, проблеми.
Бути взаємно красивими - напевно, означає бути гарними, розуміючими у стосунках один з одним. Головне ж - навчитися приймати іншу людину, іншу у багатьох відношеннях, як той самий атрибут краси оточуючого світу, і який є цінним і важливим вже тому, що демонструє нам ще один факт, часточку великого дива земного - життя.
Думаю, навчитися відчувати і ціннувати красу оточуючого світу (не дивлячись ні на що), не менш важливо, аніж всім наукам, всім професіям і всім примудростям економічних та політичних супер-проектів. Коли ж людина не лише помічає, але й сама прикрашає навколишній світ, то такій людині дуже важко, точніше - навіть неможливо нищити, вбивати, ламати те, що вона сама створила.
Навчити красі, життю наших дітей - означає прилучити їх до всього самого прекрасного, дати їм реальне відчуття цінності і сенсу самого життя.
Власне - це все те, що ми можемо допомогти їм засвоїти, набути через програму “Вчимося жити разом”. Адже основна мета проекту - навчання дітей миру на засадах життєвих навичок, таких як: миролюбність, оптимізм, гідність, чуйність, толерантність. Це виховання у підростаючого покоління емпатії: здатності розуміти і приймати інших, уміння поставити себе на місце іншої людини, вміння та бажання допомагати тим, хто потрапив у складні життєві обставини та інше.
На завершення хочеться просто перефразувати слова Л.Костенко і сказати: “Люди, будьте взаємно красивими, щоб менше було у світі горя!..”
_________________________________________________________
5.04.2016 р.
НАЙЩАСЛИВІШІ (“Вчимося жити разом”)
“Найпрекрасніші і водночас найщасливіші люди ті,
хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інщих”
(Василь Сухомлинський)
Піклування про інших... З цього починається все у нашому людському житті. І саме життя теж. Поява на світ, усмішка, тепло і любов матері, батьків, сімейний затишок... Такі прості і такі дивовижні речі!.. Адже щойно народжена дитинка настільки слабка, безпомічна, що без близьких та рідних, просто без піклування оточуючих - не виживе у навколишньому світі. І це ще один аргумент на користь того, що людина - соціальна істота.
Ми живемо, виживаємо, розвиваємося, буваємо щасливими і не зовсім, лише тому, що ми, люди, разом проходимо крізь усі і тернії і зорі цього надзвичайного і загадкового явища, ім’я якому - життя.
Здавалося б, що в процесі зростання, дорослішання, ми, набуваючи все більшої самостійності, мали б перетворитися на впевнених і повністю незалежних людей. Таких, що і в океані безмежному , і на острові безлюдному дамо собі раду і зможемо бути щасливими поодинці. Однак, чим більше ми віддаляємося один від одного, перебуваємо у фізичній чи духовній, соціальній ізоляції, тим сильнішою стає необхідність у зближенні, у відчутті, розумінні, теплі один одного. Інакше - відчуження зовнішнє породжує відокремлення, ворожнечу і навіть - взаємознищення.
Відтак і життя і щастя (власне - і нещастя теж) - це все ми творимо і отримуємо разом, спільними зусиллями, навіть якщо здається, ніби це особисте наше досягнення або лише наше горе.
І велике щастя - бути серед людей, одержувати всі блага, створені іншими, як данність сприймати любов і підтримку оточуючих.
Навчати змалечку вмінню виявляти турботу, дарувати піклування дітям, особливо тим, які в силу різних причин, виявилися позбалені цього природнього блага - прямий обов’язок і щастя для нас, дорослих.
Вже перебуваючи певний час у полі дій проекту “Вчимося жити разом” , хочеться виокремити основні позиції вже зробленого у нашій області:
-визначені зони відповідальності та відповідальні за проект в області за напрямками: середня і старша школи; початкова школа; дошкільна освіта;
-обрані опорні школи в районах і містах для впровадження проекту;
-визначені координатори проекту в регіонах області;
-проводиться системне поінформування освітян та громадськості через інструктивно-методичні наради для керівників освіти, інтернет- наради для педагогів області, вебінари для всіх категорій освітян, конференції, зустрічі з тележурналістами тощо;
-визначені педагоги для навчання за програмою проекту;
-розроблена орієнтовна карта навчання педагогів області за напрямами: старша і середня школа, початкова школа, дошкільна освіта.
Одним словом - наше щастя в наших руках!
_________________________________________________________
17.03.2016 р.
НАШІ ЦІННОСТІ: ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ.
В наші дні люди всьому знають ціну,
проте нічого не вміють цінувати.
(Оскар Уайльд).
Схоже історія повторюється, і кожне покоління, кожна особистість проходять етапи відбору, усвідомлення і вибудовування ієрархії власних цінностей. І напевно все життя навчаються жити і цінувати - цінувати найважливіше, найвище.
Процес кристалізації цінностей сьогодні у нашій країні прискорює саме життя. В умовах гострої загрози існуванню рідної держави, життю всього народу, спокою і благополуччю наших дітей, самому майбутньому України, - так ясно і чітко бачиш: гідне життя і просто життя у всіх проявах, здоров’я найдорожчих, Батьківщина, безпека і відчуття захищеності, можливість вільної реалізації, мирне блакитне небо над головою, рідна земля під ногами, єдність і “сродність” всіх нас - то є найцінніше і основа всіх основ. І чисто людське - підтримка, допомога один одному.
Майже місяць працюючи координатором по реалізації проекту “Вчимося жити разом” у середній та старшій школі освітніх закладів Дніпропетровщини, реально розумію і відповідальність і важливість цієї роботи. Багато і дорослих і, особливо, дітей відчувають себе покинутими, безпорадними і розгубленими у світі, який раптово перевернувся і викинув людей зі своєї домівки, сім’ї, звичного середовища, часто - позбавив навіть рідних. Найбільш безпомічними почувають себе діти. А завдяки проекту ми можемо навчити і вчителів і дітей простим, але дуже важливим істинам, здатності жити, мирно і дружньо навчатися, радіти один одному і життю, - і всьому тому прекрасному і цінному, що завжди є поряд.
Дай нам, Боже, і силу і знання і вміння і мудрість усе здійснити.
Нехай це буде маленький, але наш власний вклад у загальну справу взаємодопомоги, розбудови справжньої єдиної країни, кращої теплої спільної домівки.
_________________________________________________________
25.02.2016 р.
ПРОДОВЖУЄМО “ВЧИТИСЯ ЖИТИ РАЗОМ”
В останні дні зими спішу завершити всі раніше розпочаті справи, у тому числі - підготовку матеріалів до щорічної обласної інтернет-наради з основ здоров’я. Практично майже все вже завершено, і окремо вдалося виділити питання про проект “Вчимося жити разом” (матеріали підготувала Віка Савченко). Для того, щоб матеріал не був чисто інформаційним, і як то кажуть, - “процесс пошел”, зробила у підсумках наради конкретні рекомендації освітянам нашої Дніпропетровської області, а саме:
“Особливу увагу освітян, керівників відповідних закладів пропонуємо звернути на новий проект «Вчимося жити разом»:
-розглянути весь інформаційний матеріал щодо проекту, а також додатки до нього;
- ознайомитися з таблицею, де представлені заклади та розподіл вчителів за регіонами та категоріями, і які будуть брати участь у даному проекті (дивитися документ «Поділ НЗ «Вчимося жити разом»»);
- завчасно спланувати у визначених закладах кількість вчителів основ здоров’я, які будуть проходити курси за проектом, та їх навчальне навантаження у 2016-2017 навчальному році з урахуванням необхідності проведення спеціальних занять за проектом «Вчимося жити разом» у курсі предмету «Основи здоров’я» (початкова школа, 5-9 класи) та на виховних годинах, або в рамках курсів за вибором у 10-11 класах (наказ МОН № 5 від 11.01.2016-р «Про затвердження плану заходів з реалізації спільного проекту «Вчимося жити разом»).”
Наказ по області та рекомендації - на підході.
А наша інформація щодо проекту вже сьогодні буде розміщена на сайті.
Ура! Ура! Ура!
_________________________________________________________
08.02.2016 р.
“ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ”: ПІСЛЯМОВА.
Зустріч у Києві 27-28 січня з учасниками та організаторами семінару “Вчимося жити разом” вже у минулому. Але пам’ять закарбувала і моменти гарячих дискусій і спільного вибудовування наших кроків у проекті і особливу позицію неймовірної команди з Донецька, яка раптом виявилася більш патріотичною, аніж у нас усіх разом взятих...
І вже “з погляду вічності”, а простіше - з деякої відстані , - хочеться сказати:
1. Проект “Вчимося жити разом” необхідний і з’явився дуже вчасно (думаю, ми встигли заскочити на підніжку в останній вагон поїзда... )
2.Вдалося обговорити більш детально саму канву (карту) впровадження проекту, тобто, як було задекларовано, - план дій разом з наказом і конкретними заходами в межах кожного з п’яти регіонів (Дніпропетровськ, Донецьк, Луганськ, Харків, Запоріжжя).
3.Менше нам вдалося зупинитися на конкретних і найбільш дієвих формах і видах роботи з вчителями й учнями (втім, це легко компенсується на інших семінарах). А ось розробка критеріїв відбору навчальних закладів, вчителів-тренерів, - була не доведена до чітких параметрів. Слід все-таки конкретизувати це в робочому режимі . Також важливо - створення умов у закладах для ефективного впровадження проекту: тренінговий кабінет, надання годин вчителеві ОЗ у 5-9 класах + виховних годин у 10-11-х, врахування паралелей, чітке визначення класів у початковій школі (1-2 або 3-4, або інші варіанти) і т.д. ... Про це радилися і з Танею (Київ) у телефонному режимі, і обговорювали на місці вже у нашій дніпропетровській команді. Потроху вже щось вимальовується.
4. Хочеться підкреслити також важливість детальної продуманості методичних рекомендацій на місцях, інформаційного супроводу. Думаю, має бути створений певний ефект інформаційного “занурення” у проблему в кожному регіоні.
5.Терміни - не просто піджимають, а вижимають сили!.. Тому - тримаймося!
5.Безумовно: всім, всім, всім - велика подяка!
Думаю, ми робимо те, що можемо, і те, що потрібно.